зоріти

зорі́ю, зорі́єш і зорю́, зори́ш, недок.

1) тільки 3 ос., поет. Сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло; світити. || Вкриватися зорями, бути зоряним (про небо). || перен., кому. Вказувати правильний шлях у житті, осявати життя. || перен. Бути величним, осяяним блиском слави.

2) перев. 3 ос. Блищати, виблискувати під дією проміння, світла. || Вирізнятися своїм кольором, освітленням; виднітися. || перен. Вирізнятися поміж інших яскравою зовнішністю, здібностями і т. ін.

3) перен. Сяяти, світитися (про очі). || чим. Виражати яке-небудь почуття (про очі). || Виявлятись у виразі обличчя, очей і т. ін.

4) Наближатися, наставати (перев. про світанок). || безос.

••

Ще й на світ не зорі́ло безос. — не розвиднялося, не світало.